“Українська війна”

 

Така зворушливо відверта.

Війна "Українською" зветься.

В ній б'ється серце тій людини,

Яка у полон не дається.

 

Забуте все було так довго

І пам’ять предків, як рабів.

Що все і всюди просто обрій

Несучий нас до берегів.

 

Хіба нам треба щось ділити?

Рівнини, степи ці поля.

Їх требо просто полюбити

Як любить їх уся земля.

 

Не треба нам чужої долі

У тих краях де все було

На замість нашої неволі

Усе забуте пролягло.

 

Яка ганьба увесь цей час

Під гнітом долю обирати

І я звертаюся до вас:

“Хіба її нам обігнати?”