Коли б судитись я могла

За все, що скояли мені,

Моє життя напевно було б

Постійна гребля у багні.

 

Усе життя постійна сварка

Чи я тобі, чи ти мені

І на кострі як Жанна д’Арк

Палати випало мені.

 

Це є несправжній суд земній

Як блазень вдягнутий в гримаси

І люди судді як в театрі,

Все роблять тільки на показ.

 

Залишитись у цирку знов

Така в них зараз є потреба,

А все, що роблять наче ZVO,

Якому все це зараз треба.

 

Забудуть завтра і підуть

У цирк, до школи, на работу,

Все не цікаве обійдуть

Не виявляючи турботи.

 

Коли б мене судили люди

І треба було б вирішать,

За кого я стояти буду

То обрала б не помирать.